Система плаїв має свою внутрішню мережу сполучень, яка створена пастухами і селянами, які жили в гірському регіоні. Ця мережа важлива для місцевого населення, оскільки об’єднує села та забезпечує транспортні маршрути в горах. Багато доріг, що об’єднують сільські громади, пролягають вздовж великих рік, кожен з яких має свою історію та характер.
Один з найбільш визначних плаїв пролягає вздовж головного хребта Чорногори, і від нього гілкуються інші, що ведуть до сіл, розкиданих вздовж обох сторін Карпат. Ці стежки можливо були дорогами, якими віддавно заселяли гірську територію.
Але ця мережа – це не просто дороги, це частина живої спадщини, сплетена з традицій, яка дозволяє мешканцям гір залишатися на зв’язку зі своїми коріннями і природою. Плаї, що перетинають луки, поля та полонини, – це спосіб життя, який долає час та зберігає дух гірського регіону.
Існують також “сутки”, які прокладають свій шлях вздовж межі одного господаря. Ці шляхи, обгороджені кам’янистими ділянками, мають важкодоступну природу, і їх перевищення на коні було великим викликом. Для подолання міжгосподарських меж використовували розлоги, горизонтальні жердини, які встановлювали, щоб переїхати і потім закривали за собою. Це дозволяло зберігати контроль над худобою та пасовищами, забезпечуючи, що тварини не перейдуть на територію сусіда.
Один зі способів переходу через межі господарств і сіл – розлоги та горизонтальні жердини. Ці прості, але ефективні конструкції створювали можливість перейти межу, а потім закрити за собою цей шлях.
Така система дозволяла місцевим жителям зберігати контроль над своїми тваринами та пасовищами. Вона зробила спільне випасання худоби більш організованим і допомогла запобігти конфліктам через пасовища. Сьогодні ці розлоги і жердини стали частиною спадщини Карпат, яка нагадує про важливу роль цих доріг у житті та культурі цього регіону.
